Феномен суспільних порозумінь

Кожен, у міру можливостей та волі до дії, будував свою організацію не лише для захисту своїх прав, але й для реформування держави в сфері, яку представляв. У такий спосіб побудова вільних профспілок перетворилася на побудову суспільного руху за демократичні та вільноринкові реформи цілої держави.

Ми були вільними не тому, що нас робило такими конституційне право. Конституція ще лишалася правовим актом авторитарної дер- жави. Ми були вільними, бо могли займатися майбутньою долею на- шої країни.

Знімок екрана 2016-04-28 о 10.36.27

Не кажи, що мають зробити інші, кажи, що сам хочеш зробити.

Серпневі переговори розпочалися з заклику, який я вважаю дуже істотним: «Поговоримо як Поляк з Поляком». Ці слова містили в собі фун- даментальний принцип, який дозволяв розпочати переговори. Вони означали, що хоча й суверенність нашої країни є обмеженою, та все одно суспільна сторона визнає, що уряд представляє польський національний інтерес

Порозуміння Круглого Столу (Okrągły Stół) відкрило шлях до системних реформ польської держави в усіх сферах її існування та діяльності. Можна й треба критично оцінювати ці реформи. Водночас є фактом те, що величез- ними зусиллями та через великі жертви громадяни зміни- ли лад, економіку та геополітичну орієнтацію нашої країни.

Чи можливо в сучасній державі здійснити серйозні рефор- ми без суспільного порозуміння? Мій досвід говорить — Ні! Саме суспільного порозуміння сильно бракувало, як на мене, в сучасній історії після 1990 року України, Білорусі, Єгипту, Лівії, Сирії, М’янми (Бірми) та багатьох інших країн.

Суспільне порозуміння є політичним актом, який цілковито та в повному обсязі робить громадян активними учасниками цього процесу. Без цієї участі серйозні реформи будуть лише косметичними, не матимуть шанс на успіх. Досвід суб’єктності громадян однак вимагає від еліти цілкови- тої зміни культури управління державою та функціонування її органів.

Польські Переговори Круглого Столу є нашим другим суспільним порозумінням, яке дозволило здійснити найбільш радикальну (після Ні- меччини) мирну зміну устрою, що колись мала місце в політичній історії світу. Перехід від комуністичної системи з її заідеологізованою та цен- тралізованою політичною владою, ліквідованою майже цілком приват- ною власністю, монополізованим управлінням економікою та всіма ін- шими сферами суспільного життя вимагав підготовки та водночас масо- вої громадянської активності безпрецедентного рівня. Друге польське порозуміння виявилося саме таким актом

В нашій країні Порозуміння виявилося імпульсом та фундаментом економічного зростання.

Наведений вище текст – цитати з книги Збігнева Буяка “Суспільні порозуміння – феномен європейської культури”

Втім, не все так однозначно у сталості процесів навіть й в Польщі.

Газета Вибоча нещодавно надрукувала матеріал із таким заголовком: Kolejna “dobra zmiana”. Koniec Muzeum II Wojny Światowej?

Концепція Музею Другої світової війни у Ґданську була результатом широкої суспільної дискусії, глибокого соціологічного аналізу колективної пам’яті поляків про останню велику війну. В основі концепції була ідея дещо розширити горизонти пам’яті поляків про Другу світову. Кожний народ має свої національні аберрації-викривлення перспективи. Польскі полягають у тому, що пам’ять про цю війну не відповідають поняттю “світова” – поляки пам’ятають переважно ті сторінки історії війни, які стосуються Польщі або поляків. Одна з задач цього музею полягала у корекції цих викривлень. Нова влада із партії “Право і справедливість”, здається, вирішила проігнорувати громадське обговорення концепції Музею Другої світової війни, а також наукові напрацювання: розчерком пера нового міністра культури перекреслюються усі ці важливі напрацювання, а тематика музею звужується до Вересня 1939 року та Вестерплятте. Якщо це дійсно так, як пише Виборча – то це черговий злий знак. Волюнтаризм польських урядовців призведе до поганих наслідків. Такі речі нищать суспільну довіру. Брак довіри у суспільстві підриває національну єдність. Брак національної єдності – веде до суспільного конфлікту і ослаблення держави. Боюся, сьогоднішнє керівництво Польщі ступило на стежку Януковича. Польща демонструвала українцям приклад суспільних порозумінь, вміння домовлятися і була добрим прикладом. Здається, прийшов час українцям пояснювати полякам, що можна робити, а чого ліпше не робити, щоб не втратити державу. Нездатність до діалогу і порозуміння ніколи не була перевагою. Поки що можна сказати, що обрана теперішнім польським керівництвом тактика у середньотерміновій перспективі призведе до трагічних наслідків. Мені гірко спостерігати ці процеси. Українська безпека залежить від міцної демократії у Варшаві. А те, що зараз ми мусимо спостерігати там, будить великий неспокій.

Цей комент до публікації у Wyborcza  написав в фейсбуці Oleksandr Zinchenko

Дії поточного уряду Польщі викликають багато запитань. Пояснення причин, цих дій також можна знайти у згаданій вище кнжці Збігнева Буяка:

Я діяв у переконанні, що за умови перемоги, в країні демократії та вільного ринку, в державі, що змінює свої інститути та органи управління, ми без проблем знайдемо завдання для найбільш відданих, випробуваних, гідних найвищої поваги солдатів Солідарності в підпіллі. І я страшенно помилився. Жоден міністр чи урядовець родом з Солідарності не збирався присвячувати їм свого «дорогоцінного» часу. Вони стали радше баластом, ніж випробуваним в найважчих умовах людським ресурсом. Нова влада думала радше над тим, як їх маргіналізувати, ніж як довірити їм завдання. «Одні на час боротьби, інші на час будівництва» — так ставилася нова влада до учасників Солідарності в підпіллі.

Конституційний конфлікт, що почався восени 2015 року в Польщі має свої корені в тому підході. Підтримка правлячої партії «Право і Справедливість», підтримка такої собі розправи з попереднім істеблішментом ІІІ Речі Посполитої, походить великою мірою від людей, які раніше були маргіналізовані тим істеблішментом. Вони усвідомлюють і пам’ятають про свою участь у визволенні своєї країни, але їм не дозволили взяти участь в її реформуванні.

Звісно ж, навелені цитати – то лише маленька частина мудрості, яку містить загалом невелика (127 сторінок) книжка, головний меседж якої зазначений в розділі “Від автора”:

Суспільне порозуміння — це є суто європейський винахід, і якщо він існує десь на інших континентах, то тільки як різновид європейського експорту.

Що ж такого є в історії та культурі Європи, що саме тут народився та розвинувся цей унікальний суспільно-політичний феномен?

Наразі всю книжку можна скачати тут (pdf, 126 Mb)

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s